У ХVІ столітті князь Богуш Корецький на місці попереднього дерев’яного укріплення зводить муровану твердиню. З трьох сторін замок був оточений глибоким ровом, який захищав фортецю від нападу. Із заходу вона була надійно прикрита річкою. До замку можна було дістатися лише через міст, який з'єднував його з навколишнім світом.

Нажаль, 1832 року палац-замок згорів і відтоді в ньому не проводилося жодної суттєвої реконструкції. Очевидно, саме на ці руїни звернув увагу і замалював їх Тарас Шевченко, перебуваючи на волинських землях за завданням Київської археографічної комісії восени 1846 р. Лише 2005 року відремонтовано віадук (міст на високих опорах через глибокий яр чи ущелину), що і зараз є єдиною можливістю потрапити на територію замку.

З висоти замкової гори видніється  дуже гарна дерев’яна церква Кузьми і Дем`яна. Вона побудована 1897 року, хоча має набагато давнішу історію, оповиту не однією пожежею. Святі Косма і Даміан були братами-близнюками. Вони прославилися як милосердні й безкорисливі лікарі, що не брали грошей за свою роботу; через це отримали прізвисько «безсрібників». Святі вважаються покровителями лікарів, аптекарів, фармацевтів.

Ще один храм на березі річки Корчик – церква Cвятої Параскеви  П`ятниці. Вона вабить погляд своїм незвичним червоним кольором. Як і храм Кузьми і Дем`яна святиня являє  собою витончений витвір дерев’яного зодчества в неоруському стилі з шатровим куполом та одноярусною дзвіницею.