Корець — місто Рівненської області, райцентр знаходиться у північній частині Волинської височини, що ділить область на поліську та лісостепову зони. Назву міста топонімісти пов’язують з найменуванням річки Корчик, яка протікає через місто. Місцевість заселялася людьми з давніх часів, про що свідчать крем’яні знаряддя праці доби пізнього палеоліту, знайдені на території міста. На околиці виявлено залишки оборонних валів давньоруського городища 11–13 ст. Перша писемна згадка про Корець (Корчеськ) в Київському літописі датується 1150 р. У 12 ст. входив до удільного Пересопницького князівства, а в 13-першій половині 14 ст. — до складу Галицько-Волинського. В середині 14 ст. Корець — під владою Великого князівства Литовського. В 1380 р. територія була передана великим князем литовським Ягайлом князю Федору Острозькому. 1386 р. на місті давнього городища будується замок. З початку 15 ст. поселення переходить у володіння роду князів Корецьких. Після Люблінської унії з 1569 р. — у складі Луцького повіту Волинського воєводства перебувало під владою Корони Польської. У 16 — середині 17 ст. перетворюється на одне з найбільших міст Волині. У 1612–19 рр. у ньому проживав відомий культурно-освітній і церковно-громадський діяч, поет кінця 16 — початку 17 ст. Л. Зизаній-Тустановський. У 1648 -1654 рр. в місті перебували загони Б. Хмельницького і С. Корецького. За Андрусівським перемир’ям 1667 р. місто залишилося під владою Польщі. Після 2-го поділу Польщі в 1793 р. Корець входить до складу Російської держави і отримує статус волосного центру Новоград-Волинського повіту Волинської губернії. Від 2-ї половини 18 ст. відбулося пожвавлення розвитку, зокрема, виникли мануфактури шкіряної, полотняної та суконної промисловості. На берегах річки Корчик виявлено поклади високоякісної каолінованої глини, що стала сировиною для відкритого 1790 р. фарфоро-фаянсового заводу, продукція якого була відома у багатьох країнах Європи В 1887 р. в місті працює пивоварний завод, 2 шкіряні заводи, суконна фабрика 5 водяних та парових млинів. У 1893 р. тут було відкрито двокласну церковнопарафіяльну школу, а в 1911 р. почало працювати початкове загальноосвітнє чотирикласне училище. У 1885 і 1886 рр. геологічні дослідження у Житомирському і Новоград-Волинському повітах проводив гірничий інженер Михайло Миклухо-Маклай — брат видатного російського вченого М. М. Миклухо-Маклая. Вивчав ріку Случ та її притоки, межиріччя між Случем і Корчиком. У 1898 граф Й. Потоцький будує цукровий завод. 1750 і 1753 рр. по дорозі до Угорщини і Австрії проїзджав український просвітитель, філософ, поет Г. Сковорода. У листопаді 1846 р. місто відвідав Т. Шевченко, зробив кілька малюнків та згадував Корець у повісті «Прогулка с удовольствием и не без морали». В 1878 р. у місті побувала поетеса Л. Українка. За роки революцій 1914–1920-х рр. трудящі вели рішучу боротьбу з окупантами. За Ризьким мирним договором в 1921 р. Корець відійшов до Польщі і мав статус адміністративного центру Рівненського повіту Волинського воєводства. Протягом 1922–1939 рр. трудящі міста не припиняли боротьби за свої права. З 1939 р. — у складі Західної України возз’єднано з УРСР. В 1940 р. Корець став районним центром Рівненської області. У роки Великої Вітчизняної війни з липня 1941 до січня 1944 р. був окупований гітлерівськими військами. 12 січня 1944р. місто звільнено від фашистських окупантів. 1959 р. — з Корцем злилися села Заріч’я і Закорчицьке. У грудні 1960 р. — зведено новий корпус середньої школи № 1. 1962 р. — відкрито сільське професійно технічне училище. У жовтні 1977 р. — відкрито районний будинок культури на 600 місць. Архітектурні пам’ятки міста: над річкою Корчик знаходяться залишки замку 15–18 ст.; костел Антонія 16–18 і початку 20 ст.; Миколаївська церква (1834 р.); ансамбль Свято-Троїцького монастиря; Кузьмо-Дем’янська церква 18 ст.
